|
agonia 
￭ Позволь міÑÑць женитиÑÑ 
Romanian Spell-Checker Контакт
Контакт Email |
Коментарі членів 
 ДивилиÑÑŒ: 875 
- - -
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 2010-11-23 | | Та жінка проÑÑкнула в мій котедж ополуночі. Сіла в кріÑло й запитала, чи не турбує Ñвоєю наÑвніÑÑ‚ÑŽ. “ÐÑ–!†відповів Ñ. Я знав що вона… не Ñ–Ñнує. Ðе може Ñ–Ñнувати отака винÑткова поÑтать. Хіба що тільки вві Ñні, чи напередодні Ñмерті. Увійти опівночі в чужий дім, запитати чи не турбує Ñвоєю приÑутніÑÑ‚ÑŽ... Та жінка ввійшла в мій дім ополуночі. Ðе поÑÑнила прогріху Ñвоїх відвідин. Ðні імені Ñвого не назвала. Сіла в кріÑло, Ñ– вдивлÑлаÑÑŒ в клапоть ночі, що чорнішала злющим птахом на ÑклÑнім крилі кватирки. Жінка в білому – майоріннÑ, маÑчнÑ, магіÑ. Ðе могла Ñ–Ñнувати таківÑька душа. Увійти в чужий дім опівночі й запитати чи не турбує Ñвоєю приÑутніÑÑ‚ÑŽ... Та жінка бовваніла вабливими обертаÑами пам'ÑÑ‚Ñ–. МанÑчілаÑÑŒ втраченим небуттÑм наворотів Ñудьби. Була ÑÑним блиманнÑм денної перевтоми. Чи тільки не здійÑненим непізнаннÑм, бажаннÑм буйним, або видивом подоби Ñка могла би Ñ–Ñнувати в допиÑÑ– долі. Вона була здебільше за валову оздобу можливої мнимоÑÑ‚Ñ–. Між іншим, уві вÑÑ–Ñ… Ñвоїх порухах, у тих тихих Ñ– кротких жеÑтах, уві вÑій Ñ—Ñ— натурі таїлоÑÑŒ щоÑÑŒ, напрочуд Ñуцільній збірній перцепції, щоÑÑŒ близьке, Ñвоє, приÑтупне Ð´Ð»Ñ Ð´Ð¾ÐºÐ»Ð°Ð´Ð½Ð¾Ð³Ð¾ пізнаннÑ. Її Ñтать, повів, подмух тінÑви; Ñ—Ñ— позір Ñ– покій відÑвічували ÑкуÑÑŒ віддалену втрачену неозоріÑÑ‚ÑŒ. Ðе могло Ñ–Ñнувати отаке творіннÑ, думав Ñ, коли жінка прорекла ÑкимÑÑŒ оÑобливим глаÑом: -Могла Ñтати твоєю матір'ÑŽ, дружиною, ÑеÑтрою; принаймні, дочкою. -Ðле, ти залишилаÑÑŒ, уÑього-на-вÑього, однією одвічною долею. До того ж... ти тільки ÑÑ‚Ð¾Ñ€Ð¾Ð½Ð½Ñ Ð½ÐµÐ·Ð½Ð°Ð¹Ð¾Ð¼ÐºÐ°, що впливла в мій Ñ‡Ð°Ñ Ñƒ невигідний мент Ð¾Ñ‡Ñ–ÐºÑƒÐ²Ð°Ð½Ð½Ñ Ñупокою. Та жінка ввійшла в мою ніч ненароком. ОÑіла й запитала чи не турбує. Я мовчав. Знав Ñ Ñ‰Ð¾ подібної оÑоби Ñ–Ñнувати в ÑутноÑÑ‚Ñ– не може. Я чекав не Ñ—Ñ—. Чекав тишу. Чекав Ñ Ð½Ð°Ð²Ð¾Ñ€Ð¾Ñ‚Ð¸ Ñупокою, вÑеоÑÑжної мовчанки й мороку в Ñкім подобизна долає Ñву. У Ñ‚Ñ– митті, гадалоÑÑŒ, що зуÑтріч зі Ñмертю могла бути б кращою, чим ці за надто Ñуті провідини. БажалоÑÑŒ позбутиÑÑŒ цієї кепÑької поÑви. ХотілоÑÑŒ замружити очі, Ñ– ненароком, вигукнути зі вÑÑ–Ñ… Ñнаг, що вона… не Ñ–Ñнує. Ðе могла Ñ–Ñнувати підхожа поÑтать. Ополуночі. У моїм домі. У моїй уÑамітненій ночі. Ðле жінка в білому підвилаÑÑŒ. Підійшла поруч Ñ– запитала, чи душа Ð¼Ð¾Ñ Ð¿Ñ€Ð¸Ð¿Ð°Ð´Ð°Ñ” тільки, Ñ– тільки мені. Чи ім'Ñ Ð¼Ð¾Ñ” влаÑтиве. Чи моє Ñ‡ÐµÐºÐ°Ð½Ð½Ñ Ñпівпадає з Ñ—Ñ— паÑтвою. Інші й інші питаннÑ. Різні й безглузді подібні запити на Ñких, у Ñ‚Ñ– митті очманілоÑÑ‚Ñ–, Ñ Ð½Ðµ знаходив жодного повноцінного поÑÑненнÑ. Єдиною вірогідною можливіÑÑ‚ÑŽ бувало те Ñвище, що Ñ†Ñ Ð½Ñ–Ñ‡Ð½Ð° незнайомка Ñтає вÑе більше реальною. Щомиті. Щохвилини. З кожним Ñловом, подувом, поштовхом ночі. Вона вже майже й не майоріла ÑкоюÑÑŒ каверзною поторочею галюцинації. Підійшла й опуÑтила крижану Ñіру руку на моє плече. І тоді Ñ Ð²Ñ–Ð´Ñ‡ÑƒÐ² ÑкеÑÑŒ оÑобливе задоволеннÑ, облегшеннÑ; те що інші охреÑтили б неозорною втіхою. Я чекав не Ñ—Ñ—. Ðле вона поÑвилаÑÑŒ. ПовернулаÑÑŒ із втрачених мемуарів, із прийнÑтної дійÑноÑÑ‚Ñ–, з небуттÑ. ВернулаÑÑŒ опівночі, коли тиша чекала моєї мовчазної непорушноÑÑ‚Ñ–. Жінка в білому, що впливла в мою ніч випадково. Попрохала мовчати. Ðе відповідати на Ñ—Ñ— запити. Віщала що ніч Ñ†Ñ Ð´Ð»Ñ Ñ–Ð½ÑˆÐ¸Ñ… ніколи не наÑпіє. ПриÑіла в кріÑло й помовчала. УдивлÑлаÑÑŒ в мої отемнені очі ÑкимÑÑŒ терпким Ñ– таємничим поглÑдом. І тоді Ñ Ð¾ÑмиÑлив: цю жінку Ñ Ð±Ð°Ñ‡Ð¸Ð² в оÑтанній поїздці до Хорватії. Пригадав що вона торгувала Ð¿Ð¾Ð±Ñ–Ð»Ñ ÑкоїÑÑŒ базиліки нікчемними піÑковими Ñтатуетками. Саме від неї довелоÑÑŒ купити Середземного Волхва, Ñкий зараз тирчав у ÑклÑній окантовці на крайній поличці бібліотеки… Та жінка ввійшла в мою тишу ненароком. ПовернулаÑÑŒ із забутої тамги. Попрохала мовчати. Сіла в кріÑло й запитала чи не турбує Ñвоєю приÑутніÑÑ‚ÑŽ, поÑвою, поверненнÑм. Промовчала. ЗадивлÑлаÑÑŒ в прирізи ночі, Ñкі чорніли зліÑним хижаком на ÑклÑнім крилі шиби. МрÑчила втраченим небуттÑм поворотів Ñудьби. Була Ñвним блиманнÑм денної змори. Чи тільки не здійÑненим непізнаннÑм, охотою клекітною, або оманою зовнішноÑÑ‚Ñ–, Ñка могла би Ñ–Ñнувати в Ñуцільнім допиÑÑ– долі. Була блиманнÑм архаїчної пригадки. Стумою, що Ñтавала оÑліплюючим нічним ореолом із кожним отвором невиноÑної тьми. Жінка… Жінка в білому… ПідвилаÑÑŒ Ñ– підійшла до піÑкового чаклуна. Строщила Ñтатуетку й вийнÑла звідтіль ÑкийÑÑŒ воÑковий аркуш папера. Пригадую що вона вÑміхнулаÑÑŒ. Потім прошипіла ÑкіÑÑŒ нез'ÑÑовні Ñлова. Ðе Ñлова, а благозвучні тріпанини борвії ще й дощів; відгули хвиль Середземного морÑ. УÑміхнулаÑÑŒ й поÑÑнила що ÐºÐ²Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ñ†Ñ–Ñ Ñка мережила в Ñ—Ñ— білих руках була Ñ—Ñ— подарком на мій день народженнÑ. -Отут, подалаÑÑŒ до поÑÑнень нічна незнайомка, Ð¾Ñ†Ñ ÐºÐ²Ð¸Ñ‚Ð°Ð½Ñ†Ñ–Ñ Ð²Ð¸Ð¿Ð¸Ñана на твоє ім'Ñ. Ти придбав... труну. Труну, повторювала до неÑÑ‚Ñми. Труну, труну, тру… Подала папірцÑ, Ñкий тимчаÑово Ñпопелів Ñинім прирізом неба в моїх камениÑтих руках. Та жінка ввійшла в мою Ñмерть у Ñніжно-білому платті…
|
||||||||
 |
|
|
|
|
|
|
|||
| |||||||||
|
Літературний дім, поезіїї та культури. пишіть Ñ– наÑолоджуйтеÑÑŒ Ñтатті, еÑе, проза, клаÑика та конкурÑи. | | |||||||
| |||||||||
|
